Павла Тичину подарувала світу Чернігівщина. Його витончені й оригінальні вірші з особливою, лише йому притаманною ритмікою та кольоровою гамою стали шедеврами світової поезії. Багатогранність його творчого дару, підсилена неповторною ліричністю, особливим складом душі глибокоінтелігентної, освіченої людини, робить надзвичайно привабливою і саму особистість поета. Яким він був у житті? Що любив? Що не сприймав? Про це розмовляємо з правнучкою поета, директором літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини Тетяною Сосновською.

— Пані Тетяно, українські дітлахи змалку, ще не знаючи такого автора, як Тичина, залюбки декламують його вірші: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», «Гаї шумлять…».  А коли ви почали сприймати Павла Григоровича як поета?

— Відколи себе пам’ятаю, в усі вихідні дні Лідія Петрівна нас запрошувала приїздити до них на вулицю Рєпіна, тепер це Т ... Читати далі »